"Вогні Христового Різдва"
Где рождаются истории? Наверное, в тишине, которая умеет говорить, в мыслях и вдохновенных раздумьях... Новая история коснется удивительным веянием, прошепчет что-то важное – и ты последуешь ее зову.
пятница, 26 декабря 2014 г.
среда, 17 декабря 2014 г.
четверг, 11 декабря 2014 г.
воскресенье, 30 ноября 2014 г.
Алена Форостяная
Очень зацепили слова писательницы с трагической судьбой, которая перенесла бесчисленное количество операций, она достойна восхищения:
"Стала наблюдать, как много негатива появилось в литературе, много пессимистических работ, книг. Люди вошли в состояние некой депрессии. Я этого понять не могу. Когда я чувствую физическую боль, а ее мне приходится испытывать ежеминутно, я пью ее сама. А сладкий нектар разделяю с друзьями, с людьми, со всем миром".
Алена Форостяная
"Стала наблюдать, как много негатива появилось в литературе, много пессимистических работ, книг. Люди вошли в состояние некой депрессии. Я этого понять не могу. Когда я чувствую физическую боль, а ее мне приходится испытывать ежеминутно, я пью ее сама. А сладкий нектар разделяю с друзьями, с людьми, со всем миром".
Алена Форостяная
вторник, 25 ноября 2014 г.
понедельник, 24 ноября 2014 г.
Це було зі мною
Це було зі мною...
Я
гралась із сонячним зайчиком, дивуючись його спритності. На мить здалося, що
він вміє сміятися і розповідати забавні історії.
Я
ступала по піску жовтогарячої пустелі, залишаючи за собою глибокі
впадини-сліди. Я сипала цей пісок крізь пальці, він був гарячим і блискучим,
іскристим і могутнім. Я подумала про силу стихії.
Я
ніжно торкалася квітки, жовтих пелюстків, обсипаних срібним пилком. Я
захоплювалася тонким запахом, що пробуджує в серці забуту мелодію кохання. Я
боялася нашкодити, адже квітка була такою тендітною... Вона випромінювала так
багато життя, безмірно дарувала тепло, розповідала щось дуже приємне і по праву
називалася даром Небес. "Бережи свої пелюсточки, маленьке диво! Нехай
холод ніколи не дістане тебе! Проживи своє довге життя, утілення
прекрасного!"
Я
проходила крізь фонтани. Багатоголосе дзюрчання поглинуло всі інші звуки. Світ
зосередився на падаючій воді. Хіба це не цікаво?
Я
говорила з зірками. Вони здалися сумними і мудрими, древніми і всезнаючими.
Вони - кращі хранителі таємниць, заповітних людських секретів, пов'язаних з
нестримною радістю і болем, незбагненним збігом обставин, похмурими думками,
закоханістю, яка чарує, легкістю душі, а також невідворотною втратою, сльозами
смарагдових очей, тихими кроками, загадковим свистом, безхмарним щастям і шепотінням
вітру. Я задумалася: "Як багато знають зірки!"
Я
вдивлялася у світ нічних вулиць, що блимають безліччю вогників. Спалахи кружляли
перед очима, зливаючись в одну мерехтливу кулю, що оберталася і кликала до
себе. Відблиски, різнобарвні відлуння нічного калейдоскопу, наче хотіли сказати:
"Це наш світ, наша музика, фанк і джаз, зоряний блюз. Тут виконують соло
інструменти сутінок, тут вирує своє життя, насичене краплинним рухом. Танцюй з
нами запальний танець, послухайся голосу вогнів..."
Як же прекрасно, що все це було зі мною!
пятница, 21 ноября 2014 г.
четверг, 13 ноября 2014 г.
вторник, 11 ноября 2014 г.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)