понедельник, 2 октября 2017 г.

Дихати зорями

Я дихав зорями, вдивлявся в місяць. Думав про казкових мудреців, що відають світовими таємницями, тримають закручені посохи, потирають бороди, гомонять про вкрай важливі речі. Про те, як влаштований всесвіт. Що є, та що буде. Як зробити майбутнє кращим для людей. Думав про свою долю - до чого вона мене приведе. Про душу, відкриту майбутньому. Неповторну лінію життя, яку маю прокреслити, хоч би там що. Яку не проміняю на якусь там чужу закарлючку. Піду лиш туди, де дійсно маю бути. І буду там, хоч як би було важко. Я буду там. 
Хотілось, щоб той вечір не скінчувався. Бо все в ньому було особливим. Небеса говорили зі мною. Тихо. Щиро. По-своєму. Небеса були близько - надихали мудрістю.