In Victory

Мені приділив увагу християнський мегапортал In Victory. Це дуже приємно.
http://www.invictory.com/news/story-66675.html
 #invictory #news #salova #christianmusic

Чудовиська

ЖаДідове хропіння зводило з розуму, хоча раніше не звертав на нього уваги. Сну чомусь не було. Дивні відчуття - густе, наче хмара, повітря. Схопився з ліжка, стягнув літню ковдру та пішов на веранду, де було значно тихіше. Я мусив заснути, хай там що. Годинник вистукував стіни, старий холодильник ревів, та все ж таки тут було спокійніше. Я не помітив, як перейшов у вир сну. Відразу потрапив в кайдани - полон тягучих кошмарів. Привиди заповнили будинок, я відчував їх нутром. Багато, зовсім поруч. З невидимими, але страхітливими мордами. «Вони дивляться прямо на мене? Насміхаються? Чому вони такі сміливі? Навіщо прийшли?» Мигнув чорний силует – дивне хиже створіння в шляпі з широкими полями. З'явилося лиш на мить, але міцно вкарбувалося в пам'ять. Це був він, без сумнівів – Вітрильник. Влучив в саме серце. Я розплющив очі. Ввесь спітнів. Я відчував присутність монстрів так само сильно, як і вві сні. Вони заповнювали кімнату - хижі, темні потвори... Я зробив те, що першим спало на думку. Вигукнув, як того навчав дідусь: "Я дитя Остромисла! Проти мене безсила темрява!" Жахи розвіялись. Поступово. Немов не хотіли йти, але мусили. Я повернувся в кімнату й заснув. Спав до самого ранку. Чудовиська не чіпали мене.

Ostanivka

Я вбираюсь у дощ

Я вбираюсь у дощ - цілковиту стихію,

Знов нагряне потоп - так бо серце воліє. 
Най потоки рясні душу й тіло вмивають. 
Досить жити вві сні, переводити хмари.
Хай звільниться душа і засяє прозоро
Діамантом роси, золотою сльозою.

Гітара

Гарного настрою та чудового самопочуття! Моя "Гітара":)
Повна версія альбому: https://www.youtube.com/watch?v=duGx6sRFGnk&t=1048s

Отзвуки луны

Я распрощался с иллюзией. Но часто, глядя на звезды, снова увлекался накатывающей ностальгией. Ночь становилась знамением встречи, огни небес пробуждали чудеса. В сумерках объятий оживала сказка, подаренная нам двоим. Воскресала мечта, озаряющая тьму изумрудами, тянущимся взглядом, не требующим слов и пояснений.
Сола, ты разорвала цепи безволья. Нырнув в отзвуки луны, впитала неразбавленное счастье. О, как к лицу тебе блеск созвездий! Любовь, скрываемая в каждом жесте, пылающих глазах… Твой нежный голос накрывает волной, а легкое эхо накатывается песчинками комет. Стук шагов распыляется, создавая необъяснимую феерию. Мы дожидаемся упоительного рассвета. Беремся за руки под россыпью огней.

"Охотник с Уолл-стрит" (Family man)

Что происходит с сердцем, когда становишься родителем? Что случается? Как это назвать? Когда ребенок переворачивает мировоззрение. Становится главной причиной решений и поступков. Его потребности - на первый план. Его царапинка - объект пристального внимания. Его не видно пол минуты - сердце вздрагивает, еще секунд десять - твевожно щемит. На спящего малыша смотреть бесконечно, молиться об устроенной судьбе, защите от холода жизни. Не узнавать себя: плакать от внезапной тяжелой мысли, содрогаться от малейшей тревоги о ребенке. Трястись над живым сокровищем, дарить время и душу, понимать, что время быстротечно. Любить. Разрываться и порой эмоционально сжиматься до невозможности. Делать все для крохи. Лишь бы ребенку хорошо. Лишь бы, как можно лучше. Не подавать виду в сложностях, скрывать боль и слезы. Показывать силу, даже в момент слабости. Так что же происходит с сердцем, когда любишь до изнеможения? Когда в горле комок, и тяжело дышать. Когда родитель готов отдать сердце, сделать все, что нужно для блага ребенка. Когда он понимает, как ничтожны человеческие силы и... молится.
Мысли, навеянные потрясающим во всех смыслах фильмом "Охотник с Уолл-стрит" (Family man), фильмом о приоритетах жизни, непростом, выжимающим горячие слезы и задевающим глубины души фильмом о родных, самых важных Людях. #familyman #охотниксуоллстрит

NAOMI - Буває

NAOMI - Буває
Звукозапис - Studio23
Зведення - Коля Ролик 

Твоя стихия

Твоя стихия. Поток, в котором все знакомо и близко. Отблеск души. Течение, в которое хочется окунаться с головой. Вода, жадно глотаемая. Разрывающийся пульс. Опора, в которую цепляешься железной хваткой.

Твое место. Будущее. Лейтмотив всей жизни. То, что встряхивает. Ради чего готов на все. То, что сжимает в лепешку, но в свое время приносит невероятное удовлетворение.

Яркая вспышка, безудержный вихрь. Сокровище, стоящее всех жизненных накоплений. Знак на судьбе – твое счастливое сердцебиение. Встреча, которую не сможешь пропустить.
http://ostanivka.com/vstrecha-kotoruyu-ne-smozhesh-propustit/

Випити літо

Хочеться це літо випити до дна. Раніше бувало, серпень в розпалі - а й разу не доводилось бути на пляжі. Робота, обов'язки. Домашня кімната та стіни офісу в часи розкішної краси. Лише крадькома вдавалося вбирати літо, хватаючи промені з віконного отвору. Оживати на мить, ховати в серці дивовижу, й знову повертатись до справ. День у день марити сонцем, відчувати його зовсім близько - та не пропускати через свої долоні. Раніше було так, але не цього року. Сьогодні я ковтаю літо. Воно солодке, безхмарне й нескінченне. Дихаю ним, по-справжньому радію ввічливим ранкам, пишним полудням, амурним вечорам та оксамитовим ночам. Знаю, що справи почекають - сьогодні мені так важливо випити літо.